Скандал у селищі Борова: Корупція і беззаконня чи політичні ігри?

Скандал у селищі Борова: Корупція і беззаконня чи політичні ігри?

У кінці березня колишній секретар Борівської селищної ради Дмитро Босой «прославив» своє селище на всю Україну. І було б чудово, якби він похизувався якимись успіхами чи інноваціями, запровадженими у населеному пункті. Але ж ні. Мова у відеосюжеті телеканалу «Інтер» йшла про «правове беззаконня» і двовладдя у селищі, а звинувачує Дмитро Босой у «свавіллі, анархії, саботажі та захопленні влади», а також у намірах «роздерибанити» землю біля Борової двох відомих людей – голову Фастівської районної ради Геннадія Сиваненка та відомого мецената на Фастівщині Віктора М’ялика.

І, здавалося, щоб робити такі гучні заяви на всю країну, потрібні суттєві і вагомі докази чи підтвердження. Але Дмитро Босой і декілька депутатів селищної ради, що його підтримують, ні в березні в розмові з журналістами «Інтера», ні тепер, коли про цю ситуацію говорять у місцевих засобах масової інформації, не надають ніяких документів, відео- чи аудіозаписів, які б розвіяли сумніви у всіх скептиків і переконали у змові та «дерибані» землі.

Але ж є й інші люди, які повірять на слово журналістам авторитетного всеукраїнського телеканалу, бо ніде правди діти – більшість населення досі сприймає за чисту правду те, що повідомляють у новинах по телевізору.

Що сталося у Боровій насправді? Якщо говорити мовою фактів, то у вересні 2016 року, після виходу на пенсію голови Борівської селищної ради Федора Воробея, Дмитро Босой, діючий секретар селищної ради, став виконувати його обов’язки. А у липні 2017 року депутати селищної ради на сесії вирішили зняти його з цієї посади. Дмитро Босой стверджує, що його змістили, тому що він «не захотів підписувати корупційні документи». Деякі депутати обвинувачували у корупції його самого. У лютому 2017 року Фастівський міськрайонний суд поновив Босого на посаді, але селищна рада вже подала апеляцію, як повідомляє секретар ради Юрій Руденко. Так би конфлікт і залишився на рівні селища, якби не зачепив Фастівську районну раду та її очільника.

Причиною інтересу Геннадія Сиваненка і Віктора М’ялика до селища Борова Дмитро Босой та його однодумці називають 90 гектарів землі, на яких нібито збираються у майбутньому побудувати багатоповерхівки. Але, як стало відомо «Нашому Городку», земля, про яку йде мова, знаходиться за межами селища, є державною і належить Національній академії аграрних наук України. Тобто розпоряджатися цією землею не може ні селищна, ні районна рада. Хоча Фастівська районна рада неодноразово зверталася до вищих органів влади з проханням передати ці гектари у власність Борівської громади з метою виділення земельних ділянок 95 учасникам бойових дій у зоні АТО, що проживають на території селища, та для інвестиційного розвитку населеного пункту. Тому говорити про розподіл землі, яка на сьогоднішній день навіть не належить селищу і району, мабуть, зарано.

«Наш Городок» поспілкувався з мешканцями Борової, щоб дізнатися їхню думку про причини цієї конфліктної ситуації.

 

Геннадій Сиваненко, голова районної ради:

  • На жаль, не всі засоби масової інформації ставлять перед собою за мету донести до людей правду. Деякі з них перетворюються у брудний інструмент політичних ігор. Таким чином використовують і соціальні мережі. Такими заявами та фейками часто прикривають свою некомпетентність чи бездіяльність та жадобу до влади.

Інформація без будь-яких доказів чи підтверджень швидко поширюється, а більшість людей думає, що не буває «диму без вогню», і вірять цьому. Якщо говорити про відеосюжет на «Інтері», я думаю, що він був замовним і за нього заплатили гроші. І це пов’язано передусім з наближенням парламентських виборів. Зважаючи на те, що мене та Віктора М’ялика не можна ані підкупити, ані залякати чи якось скомпрометувати, зацікавлені особи використовують такі брудні методи, щоб очорнити нашу репутацію в очах громади.

Особисто я не маю намірів щось доводити чи заперечувати, адже немає ніяких доказів чи конкретних фактів, лише заяви та твердження декількох некомпетентних людей. Але мені прикро, що ця неправдива інформація зачепила таку людину, як Віктор Ничипорович, якого не тільки у селищі Борова, а й далеко за його межами знають як благодійника і мецената, який зробив багато добрих справ для громади і окремих людей, який ніколи не відмовляє у допомозі нікому, хто до нього звертається. Минулого року за обсягами благодійної діяльності він посів друге місце в Україні. Крім того, у нас в країні склалася дивна тенденція вважати кожного державного службовця чи посадову особу корупціонером, не маючи для цього жодних обґрунтованих підстав, а людина вже має виправдовуватися і доводити, що невинна.

Я впевнений, що мешканці міста і району зроблять правильні висновки, зважаючи на наші реальні справи, а не на гучні безпідставні звинувачення людей, які прагнуть піару та намагаються очорнити своїх опонентів.

 

Євген Клименко, колишній заступник Борівського селищного голови (1999-2011 рр.), мешканець Борової:

  •  По суті, у нас землі в фонді селища Борової немає. А мова у відеосюжеті «Інтера» йде про 92 гектари землі Академії наук України, зараз нею користується «Дмитрівське дослідне господарство», ця земля державна. Попередній голова селища Анатолій Франчук розробив план соціально-економічного розвитку, за яким ця земля повинна була перейти в межі Борової, але Верховна Рада його не затвердила, він так і залишився на папері. Тому ніякого відношення до цієї землі Борівська селищна рада не має.

Я думаю, що Дмитро Босой, як молода людина, що не має досвіду, дезінформований і не володіє ситуацією. Але вважаю, що так не можна робити, щоб говорити на всю Україну, потрібні підстави, а їх немає.

Коли я працював у селищній раді, ми будували школу, робили ставок, і нам держава не допомагала, ні одної копійки не дала, ми шукали і знаходили інвесторів. А Босой тротуари і зупинки зробив, але це його робота, і бюджет зараз набагато більший. У нас у селищі стільки невирішених глобальних питань: потрібно робити дитячий садок, реконструювати очисні споруди. А йому, я так розумію, не до цього зараз, він займається судовою тяжбою.

А Геннадія Сиваненка я знаю давно. Коли я був заступником селищного голови, він був депутатом районної ради. Геннадій Павлович – борівчанин, приклад для молоді нашого селища. Він вчився в нашій школі, був старанним учнем, закінчив інститут, потім викладав, дуже вихований, юридично грамотний.

 

Микола Губар, голова Борівської ветеранської організації воїнів-афганців, депутат Фастівської районної ради двох скликань (2004-2014 роки):

 

  •  У сюжеті «Інтера» говорять про землі колишньої «Київської дослідної станції», на якій я пропрацював 27 років на різних посадах: від простого співробітника до заступника директора з наукової роботи, і можу впевнено сказати, що ніякого відношення вони до селища Борової не мають. Це державні землі Національної Академії аграрних наук України, 320 гектарів, з них 90 були на відділенні Оленівка. У 2011 році «Київську дослідну станцію» реорганізували, і на даний час це державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівське», яке знаходиться у Києво-Святошинському районі. На перспективу, може, держава дасть їх на розбудову і розвиток селища, але це питання дуже складне і потребує проходження довготривалої процедури.

Геннадія Павловича я дуже добре знаю, це порядна людина, кандидат економічних наук. Дмитро Босой, на мою думку, добре володіє ситуацією, знає, що це державні землі, і вони за межами селища, але він хоче піару.

 

Юрій Соловей, голова «Асоціації учасників бойових дій та учасників АТО»:

  • Дуже прикро, що в той час, коли на території нашої країни іде кровопролитна війна, тут, на мирній території, точаться інформаційні війни. І, повірте, вони можуть приносити стільки ж лиха. Не за це гинуть наші хлопці! Особливо обурює той факт, коли зводять наклепи на людей з незаплямованою репутацією. Тому не можу промовчати і не прокоментувати замовний сюжет щодо особистості Геннадія Павловича Сиваненка на одному з центральних телеканалів України. Він – людина надзвичайно порядна і настільки віддана своїй роботі, що якби таких керівників було більше, то все у нас би було добре! Саме він ще у 2014 році ініціював створення при Фастівській районній раді першу волонтерську групу спільно з Валерієм Єременком та Володимиром Куценком. Вони почали активно займатися (і продовжують це робити) збором продуктів харчування та інших необхідних речей для хлопців на передовій. Саме він сприяв тому, що у нашої Асоціації з’явилося власне приміщення. Саме він не полишає підтримувати хлопців, які воюють, і тих, які вже повернулися додому. Він особисто понад 10 разів бував у зоні АТО, навіть на Новий рік вони разом з міським головою Михайлом Нетяжуком приїжджали підтримати наших хлопців на позиціях. Скажіть, чи багато у нас таких очільників, які не побоялись би приїхати на передову? Але про це чомусь на телеканалах не говорять. Знаєте, чому? Бо робилося це не для піару… Хочу сказати Геннадію Павловичу лише одне: ніякі замовні сюжети не зможуть перекреслити все те добро, яке Ви робите на Фастівщині, і мешканці міста і району знають, який Ви справжній. Тож тримайтеся! Ми з Вами!

 

Олег Чернишенко, голова ГО «Козацький лицарський клуб», учасник АТО:

  • Ви запитайте у наших борівських дітей, які займаються у нашому клубі, хто такий Віктор М’ялик, хто такий Геннадій Сиваненко, Володимир Куценко?! Всі мої вихованці добре знають ці імена. Бо це не просто посадовці, які приходять на спортивні свята, аби тільки вручити грамоти. Це люди, які постійно опікуються нашими проблемами, спільно з нами радіють нашим перемогам, яких чимало. Поїздки на змагання, спортивна форма, заохочення чемпіонів – на все це потрібні кошти. Ще жодного разу ми не почули відмову на прохання чимось допомогти. Звісно, ми не щоразу просимо про це, але коли вкрай необхідно – завжди отримуємо допомогу. Теперішній в. о. селищного голови Юрій Руденко теж активно долучається до розвитку спорту на Фастівщині, на відміну від попередніх керівників Борової. А щодо безпідставних звинувачень та поливання брудом вищезгаданих людей, то зазначу, що ми це теж проходили. Так, це неприємно і образливо, коли зводять на тебе наклепи, але головне не опускатися до їхнього рівня, йти вперед та далі працювати на благо громади, з чим добре справляються і Геннадій Павлович, і Віктор Ничипорович.

 

Наталія Григорук, директор Борівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів:

  • Після виборів до селищної ради прийшли молоді люди, які були однією командою: і Руденко, і Босой, і депутатський корпус. На них покладалися надії, вірили, що у них нове бачення, тому що, звичайно, хотілося якихось змін. Як директор школи я зверталася до Босого, ті питання, які стосувалися школи, по мірі можливості ми з ним вирішували. Так само спілкуюся і з Руденком.

Геннадія Сиваненка я знаю дуже давно, він закінчував нашу школу, має вищу економічну освіту. Це людина толерантна, виважена, уміє дослухатися до думки інших людей. Я вважаю, що таке звинувачення на всю Україну було безпідставним, тому що не було ніяких дій з боку Сиваненка щодо виготовлення документації чи перспективи розділу землі. Щодо М’ялика, як директор школи, я скажу, що це меценат, людина, яка настільки допомагає мешканцям селища, школам, садочкам, що мені здається, його чорнити взагалі недопустимо. 2 роки тому він допоміг школі відбудувати паркан, який ніс загрозу здоров’ю дітей. Впала стеля в актовому залі - він допоміг відремонтувати. Віктор Ничипорович допомагає з житлом переселенцям, відгукується на будь-які проблеми. І зараз допоміг з фінансуванням поїздки дітей до Німеччини.

Я хочу, щоб наша молода команда депутатів селищної ради, яких я поважаю (а більшість із них – це наші випускники, батьки дітей, що зараз навчаються), бачила наші проблеми, повернулася до нас обличчям і, врешті-решт, вирішувала насущні проблеми селища, яких у нас надзвичайно багато.

 

Лілія Гончарова, депутат селищної ради:

  •  Ми живемо у правовій державі і, як депутати, повинні керуватися виключно чинним законодавством. Закон на стороні Дмитра Босого. У лютому він виграв суд, але нинішній секретар селищної ради Руденко його не поновлює на посаді. Якщо Босой в чомусь винен, то опоненти мають право звернутися у правоохоронні органи, прокуратуру чи суд.

За словами Лілії Гончарової, Руденко виконує вказівки Сиваненка і М’ялика, як і частина депутатського корпусу. Також депутат повідомила нашому журналу, що Босой був знятий з посади «на емоціях», і зараз майже 10 депутатів погоджується, що це було незаконно. Вона зазначає: «Сиваненко хоче бути головою Борівською громади. У її склад ввійдуть землі між Боровою, Оленівкою, Мотовилівками. М’ялик зі згоди Сиваненка буде ці землі забудовувати». Доказом цього, на думку Лілії Гончарової, є перспективний план, на якому поля біля Борової заплановані під побудову котеджів.

 

Анатолій Франчук, колишній Борівський селищний голова:

  •  Босого вибрали депутатом селищної ради, а потім депутати вибрали його секретарем селищної ради. За що він зараз бореться? За те, щоб його відновили виконуючим обов’язки голови селищної ради (яким він став у зв’язку з виходом на пенсію селищного голови Воробея – ред.)? Такої посади, як виконуючий обов’язки голови селищної ради, в законодавстві не існує. Виконуючим обов’язки голови є секретар селищної ради максимум на 15 днів, коли діючий голова помер або написав заяву про звільнення за власним бажанням. Тоді секретар селищної ради обґрунтовано звертається до Верховної Ради відповідно до законодавства, щоб призначили позачергові вибори голови селищної ради. Я точно знаю, що було таке звернення і колишнього, і нинішнього секретаря. Сам Босой не подавав його більше півроку, хоча мав зробити це в 15-денний термін. Але вибори й досі не призначені.

Депутати селищної ради зняли з посади секретаря ради Босого – це їх виключне право, і призначили іншого депутата – Руденка. Я був здивований, чому фастівський суддя поновив Босого на посаді виконуючого обов’язки селищного голови, якої в природі не існує. А тепер він, не маючи ніяких підстав, звинувачує голову районної ради Геннадія Сиваненка і Віктора М’ялика – відомого українського мецената. Голова районної ради Сиваненко ніякого відношення до місцевого самоврядування не має. Згідно з законодавством, як вищий орган влади, вони можуть лише щось підказати.

Вважаю, що Дмитро Босой – дуже непорядний хлопчина, який подумав, що 180 гектарів землі, які мали ввійти в межі селища Борова по генеральному плану, були введені. Так, ми прийняли таке рішення з депутатським корпусом, але генеральний план не був затверджений рішенням Кабінету Міністрів.

Я не виключаю, що за певні гроші Босого і його команди був виграний суд, запрошений телеканал і роздувається ситуація, яка абсолютно суперечить чинному законодавству.

 

Редакція журналу «Наш Городок», звісно, звернулася за коментарем і до іншого учасника подій – Дмитра Босого. Але, на жаль, він не знайшов часу поговорити з нами про цей конфлікт.

Вивчивши ситуацію та почувши думки кількох обізнаних у цій темі осіб, складається враження, що ми стали свідками чергових політичних технологій в дії. Кому це вигідно? Певно, тим, кому не подобається, що Геннадій Сиваненко та Віктор М’ялик – порядні люди, до думки яких прислухається громада. Але ми вже не раз переконувались у тому, що мешканці Фастівщини – мудрі люди, які вміють аналізувати, вміють відрізняти правду від наклепів і робити правильні висновки.

Адже не важливо, які звинувачення вигадають одна чи дві особи, головне, що про людину говорять її справи.

Юлія Шпакович, Олена Ракова

Поділитися

Коментарів 0 до "Скандал у селищі Борова: Корупція і беззаконня чи політичні ігри?"

Додати коментар

Для того, щоб додати коментар, будь-ласка, авторизуйтесь